Меру Львова порадили забути про Львів і на наступних виборах балотуватись у Кракові
Львівський міський голова Андрій Садовий у питанні історії намагається бути добрим і з поляками, і з українцями. Якщо міська влада українського Львова на своєму сайті не може визначитись, ким для міста був Богдан Хмельницький, – «визволителем від польського панування» чи «диким загарбником», – тоді хай її очільники наступного разу балотуються на виборах у Кракові.
Про це Кулемету заявив історик Михайло Галущак.
«Це черговий прояв шизофренії Садового, який у питанні історії намагається бути добрим і з поляками, і з українцями. Якщо міська влада українського Львова на своєму сайті не може визначитись ким для міста був Богдан Хмельницький, – «визволителем від польського панування» чи «диким загарбником», – тоді хай її очільники наступного разу балотуються на виборах у Кракові», – розповідає Галущак.
Зі слів історика, питання про Богдана Хмельницького на міському сайті звучить десь так само, як «суперечка» – ким для Донбасу є теперішні українські війська: визволителями чи загарбниками?
«Іван Франко колись написав гарні слова: «Хто з всіми добрий хоче буть, той швидко втратить добру путь. Не може при добрі той жить, хто хоче злу й добру служить. Бо, хтівши догодить обом, він швидко стане зла рабом», – резюмує історик Михайло Галущак.
Нагадаємо, на сайті Львівської міськради розміщена інформація «Козаки Хмельницького під мурами міста», яка обурила львівську громадськість“.
«До цього часу в інтелектуальних середовищах точиться суперечка, ким же насправді був для Львова Хмельницький: визволителем від польського панування, чи диким загарбником зі Сходу, який хотів сплюндрувати європейське місто і знищити його мешканців.Ішов 1648 рік. Визвольна війна українського народу проти польського панування набирала обертів. Польська шляхта щойно зазнала нищівної поразки під Пилявцями. Сила силенна козацького і татарського війська, а також озброєних селян, котрі з’явилися під мурами міста, були рішуче налаштовані сплюндрувати Львів. Деякі татари і козаки навіть привели зі собою по десятку коней, аби навантажити на них омріяну здобич.Передміщани тікали за мури міста, жінки з дітьми ховалися у храмах і монастирях, а решта львів’ян, які залишилися у місті, вирішили боронити його до останнього. Козаки і татари палили і грабували околиці Львова. Козаки, використовуючи передміські будівлі, влучно обстрілювали місто, тож аби позбавити неприятеля такої можливості, оборонці вирішили піти на відчайдушний крок – спалити передмістя. Коли вночі запалали сотні будинків під мурами, здавалося, що люди потрапили до пекла. На ранок на всі чотири боки від міських стін було суцільне згарище.
Хмельницький починав розуміти, що легко він узяти Львів не зможе. Не допомогло навіть те, що хтось із передміщан показав козакам водогін, який ішов від Полтви до міста. Його було перекрито, і як згадує хроніст, люди, заховані за міськими мурами, «були вимушені пити воду з нечистотами».Хмельницький від облоги перейшов до розсудливої тактики переговорів. Декілька днів Львів гостив послів українського полковника Головацького і татарського обозного Піріс-Агу. Львів’яни обсипали експертів подарунками: срібними шаблями, оздобленими рубінами, золотими пасами і декількома тисячами злотих. Після такого прийому посли, звичайно, доводили Хмельницькому і Тугай-Бею, що місто дуже бідне і не може багато заплатити. Викуп обійшовся Львову у суму, яка була у декілька разів меншою від тої, яку Львів міг заплатити грішми і товарами.Ще раз козаки опинилися під мурами міста 1655 року, коли Хмельницький вже з допомогою великого російського війська вдруге так і не зміг здобути Львова», – йдеться у дописі.
