Ніколи не думав, що доживу до дня, коли скажу це:  Президент України є зрадником своєї країни. Президент  веде антиукраїнську політику, і я не можу з цим  примиритися, президент знищує країну, і до цього  призвели ми з вами, співгромадяни. Що, бачили очі -  тепер їжте? Я – відмовляюся, краще сидітиму голодний..

А що найсмішніше в цій ситуації – він же потім ще й  книгу напише. Про своє президентство, про своє бачення  своєї ролі в історії України, яка на той час ще не буде  називатися Малоросією, я дуже сподіваюся, що не буде.  Уявляєте, оце недолуге, яке два слова без “бля” зліпити  не може, і вважає громадян “геноцидом нації”, напише ще  й книжку.

Традиція в них така – потім писати книжки..

Звичайно, воно ж саме не писатиме, це за нього і за  гроші зроблять писаки, але книжку зверстають, видадуть,  а ми усі робитимемо вигляд, що так і треба.

Невже саме такого президента (навмисне пишу з  маленької) ми й варті?

Прикро, якщо я не помиляюся. Краще б помилився…