Отже, перший напрям – українці схильні бачити у всьому щось погане. Всі складні моменти життя сприймаються з негативної сторони і люди самі себе пригнічують і мучать. Смішним є те, що подавленість виростає в українцях з простих дрібничок, на котрі можна було б і закрити очі. Але наша людина цього ніколи не допустить і буде шпортати свою “рану” доки не стане зовсім скаженою.

Хоча є момент, що здатен підняти настрій громадянам України – це спостерігання за муками свого сусіда. Як багато насолоди приносить цей процес. Особливої пікантності додає підбадьорювання друзів. Лише ми вміємо так піднімати настрій, щоб він ставав в два рази гіршим ніж був до цього. А що? Це в генах. Передається з діда прадіда.

Тепер настала черга показати другий напрям. Все, що було раніше сказане є насправді дурницею, бо українців консолідує і заставляє з усмішкою на все дивитись лише справжня біда. В горі ми здатні тверезо подивитися на проблему і наплювати на неї, зібратися разом і побороти печаль. Паралельно, в моменти великої депресії, народжуються перлини народного гумору і сатири. Чим більше нам зле, тим більше потім народжується усмішок. Нонсенс, проте правдивий.

Залишається лише навчитися ніколи не звертати уваги на прості, буденні клопоти і тоді життя стане справді якісним і простішим. І не буде в світі проблеми, котра зможе здолати українця. А український позитив буде відомий всій планеті. Ми станемо взірцем національної єдності і прикладом для інших.

Посміхайтесь частіше та даруйте радість оточуючим вас людям