Україна щодня нам дає цікаві події і новини. Створюють їх маленька купка людей, що є на верхівці, при владі, при кермі. Але хто ці люди? Ми наївно думаємо, що це перші особи держави, міністри, президенти, депутати, тощо. Але, щось підказує, що це не так, думаю, що і вони є маріонетками. В Україні, а може і цілому світі, існує складна ієрархічна структура маніпуляції людьми.

Ми ніколи не взнаємо, хто є головним в цьому параді дикунства. Але ми запам’ятаємо хто керує нами безпосередньо. Особливо в пам’ять закарбуються залякувальні методи, яскравий приклад маємо зараз і на початках створення нової Незалежної України. Це моменти, коли пропагуються вигадані ідеї і терор. На даний момент, ми вступили в фазу активного впровадження варварських методів управління і зомбування.

Ви помітили, як плавно нашим першим особам нав’язується деспотичний метод керування державою, котрий зародився ще за “совка”, котрий панує в наших північних сусідів. Влада на місцях щоразу більше стає мілітаризованою, влада на верхах, щоразу більше починає усувати своїх опонентів використовуючи багатогранні трактування одних і тих же законів. Навколо нас помалу будується тюрма. Вони діють за методом – всі хто проти нас, повинні бути знищені або заховані.

Використовуючи засоби масової інформації “лялькарі” показують нам те, що навколо все погано, одні злочини і бандитизм. Показують, що будь-хто, будь-коли, може бути ув’язнений або просто зникнути. Але наразі ми можемо спостерігати лише погрози і одиничні випадки, котрі не вдалось приховати і вони набули розголосу. Вони часами роблять вигляд, що наказують своїх підлеглих і спільників. Але чи далеко заходять ці покарання? Коли на наступні дні, всі покарані припосовують свої сідниці до інших крісел нічим не поганих, коли на дорогах вводяться нові закони, що стають ще “цікавішими” за попередні. Під маскою знищення, вони перероджуються і стають сильнішими. Прагнуть до того щоб все стало на конвеєр.

Але навколо нас є ще і багато доброго. Не варто давати втягувати себе в машину зомбування. Кожен з нас має власний розум, котрий не чим не гірший від тих, хто навчився нами маніпулювати, а, можливо, набагато потужніший ніж в них. Не можна дозволити заволодіти свідомістю. Потрібно показати власну силу і незламність.

Україна найкраща держава. В нас є все. В нас є колосальний потенціал і можливості, природа, ресурси, а найголовніше талановитий і працьовитий народ. Ми перейшли через багато випробувань, подолали багато ворогів. Чи заслуговуємо ми на самознищення? Вирішувати вам…

Ми, українці, цікавий і неповторний народ. В нас давні традиції і багата історія. Проте є речі, котрі не змінюються століттями, передаються від покоління до покоління.

Зверніть увагу як ми ставимось до природи, а саме до погоди. На дворі дощ – погано, сніг – зло, сонце – пекло. Нам завжди і в кожну пору року щось не так. Завжди скаржимось і жаліємось, що погода вже дістала. А природа це все відчуває.

Ось і маємо, то повені, то буревії, то довгі зливи, чи страшну спеку. Нам пора вчитись позитиву і радіти погоді. А також, що є найважчим, навчитись використовувати всі моменти в кожній порі року.

Отже, перший напрям – українці схильні бачити у всьому щось погане. Всі складні моменти життя сприймаються з негативної сторони і люди самі себе пригнічують і мучать. Смішним є те, що подавленість виростає в українцях з простих дрібничок, на котрі можна було б і закрити очі. Але наша людина цього ніколи не допустить і буде шпортати свою “рану” доки не стане зовсім скаженою.

Хоча є момент, що здатен підняти настрій громадянам України – це спостерігання за муками свого сусіда. Як багато насолоди приносить цей процес. Особливої пікантності додає підбадьорювання друзів. Лише ми вміємо так піднімати настрій, щоб він ставав в два рази гіршим ніж був до цього. А що? Це в генах. Передається з діда прадіда.

Тепер настала черга показати другий напрям. Все, що було раніше сказане є насправді дурницею, бо українців консолідує і заставляє з усмішкою на все дивитись лише справжня біда. В горі ми здатні тверезо подивитися на проблему і наплювати на неї, зібратися разом і побороти печаль. Паралельно, в моменти великої депресії, народжуються перлини народного гумору і сатири. Чим більше нам зле, тим більше потім народжується усмішок. Нонсенс, проте правдивий.

Залишається лише навчитися ніколи не звертати уваги на прості, буденні клопоти і тоді життя стане справді якісним і простішим. І не буде в світі проблеми, котра зможе здолати українця. А український позитив буде відомий всій планеті. Ми станемо взірцем національної єдності і прикладом для інших.

Посміхайтесь частіше та даруйте радість оточуючим вас людям