Нещодавно один з активних учасників “гранітних” подій 1990 року, Олесь Доній, відвідав Одесу. Була й лекція пана Олександра – про Україну, її перспективи та, звісно ж, “революцію на граніті” і її досвід.

Знаєте, що найбільш прикро? Що з тих жовтневих подій, як і з багатьох інших, також творять далекий від реалій міф. Зараз він вигідний, перш за все, тим, хто разом з Донієм брав участь у студентських акціях. Кириленкові, Тягнибоку, й іншим, хто має змогу до цього “примазатись”. Тепер вони “дають уроки”, читають лекції, вони “мають досвід” боротьби з владою, вони “мають моральне право”.

І чому дорослі дядьки досі не розуміють, що їх, дітей, тоді акуратно використав пан Кравчук? Ви ж не думаєте серйозно, що нещодавній головний пропагандист та ідеолог ЦК КПУ, голова Верховної Ради, не знав, що відбувається у республіці? КДБ УРСР тоді ще справно працював, і вчасно про все повідомляв до ЦК…

Кравчук не розумів, що Декларація про державний суверенітет не є кінцевим документом? Не смішіть. Він чудово розумів, що буде далі, і що на хвилі цього “далі” треба втриматись. То чому б не влаштувати невеличке шоу, здатне і прикрити від московського “начальства”, і всередині республіки створити собі потрібний імідж? Запросто. Проаналізувавши вимоги страйкарів і реакцію на них уряду й Верховної Ради УРСР, що побачимо? Підтримано все! – крім відставки Кравчука. Кравчук – тогочасний “Сірьожа-маладєц”, який все “розрулив”.

І тепер ці 45-річні дядьки розповідають, що вони “побороли комуняцьку більшість” в Україні, відкрили шлях до Незалежності… Хлопці, все – навпаки: комуняки “у мєньшинствє” переграли вас за всіма параметрами. Ви нездатні цього побачити? Ви – тупі. Ви це бачите й розумієте, але мовчите? Ви – брехуни.

Олесь Доній в Одесі наводив приклад угорської партії ФІДЕС, що спромоглася провести до парламенту близько 9% молодих людей (не старших 35 років). Якби “революція на граніті” мала хоча б такі наслідки, які є зараз в Угорщині – тоді “гранітні революціонери” мали б “моральне право” давати уроки й читати лекції.

А зараз… уроки революції нам викладають невдахи, які самі жодної революції не лише не зробили, але й не бачили.

Поділитися з іншими

Нещодавно увага щонайменше всієї Європи була звернена на Грецію: в Афінах та ще кількох містах відбулись масштабні заворушення проти діючої влади.

Наче й непогано, що греки протестують проти бездарного уряду та відстоюють краще життя для себе й своїх дітей. Але: під час вуличних акцій було зруйновано й пограбовано десятки, а може й сотні, крамниць, кафе й ресторанів.

Що виходить? Нездари урядовці не можуть забезпечити гідне життя своєму народові, наближені до уряду олігархи наживаються на кризі, а юрба бездумно руйнує крамнички й кафешки своїх же колег – підприємців, власників малого бізнесу. По-перше, де логіка? По-друге, чим завинили власники тих генделиків? По-третє, відповідати за безлади ніхто не буде (конкретних руйнівників з юрби не знайдеш), а компенсувати збитки держава не може (у самих в бюджеті немає грошей). Бєспрєдєл.

Не хотілось би, щоб під час майбутніх протестів в Україні теж склалась така ситуація (якщо, звичайно, протести будуть).

Латвія. В суботу відбувся референдум щодо надання російській мові статусу державної нарівні з латиською. Близько 70% мешканців Латвії, що прийшли на дільниці для голосування, висловились проти того, аби російська мала державний статус. І це попри те, що російськомовні активісти проводили масовану пропаганду, а всі соціологічні опитування показували, що більше 50% виборців висловляться “за”. Не так сталось, як гадалось.

Що далі? Очевидно, що новий референдум з цього ж питання буде тепер не скоро. Тож варто очікувати загострення латисько-російського протистояння у російськомовних регіонах, особливо у столиці. Можливо навіть з проведенням регіональних референдумів щодо якогось нового статусу російської мови, на кшталт “регіональної” мови, яку вже давно намагаються запровадити в Україні.

Розумним кроком Латвії є те, що вони не ратифікували сумнозвісну Хартію міноритарних мов. У нас Хартія наробила й ще наробить чимало проблем для української мови. Зате, можливо, результати латвійського референдуму трохи остудять гарячі російськомовні голови в Україні.

До речі, з Днем рідної мови!

Поділитися з іншими

Заарештованих хлопців б`ють у відділках! До них нікого не допускають!

Влада створила провокацію з підривом пам`ятника, щоб мати змогу усунути «Тризуб»! На даний момент дуже потрібна допомога адвокатів, розголос у ЗМІ та долучення громадських організацій. Хто що може порадити? Хлопці категорично відкидають свою участь у підриві пам`ятника.  (Катерина Тупикова).

Заява ВО «Тризуб» імені Степана Бандери щодо масових арештів

8 січня цього, 2011 року, на Рогатинщині, Івано-Франківська область, було затримано керівника Центрального проводу ВО “Тризуб” ім. С. Бандери Андрія Стемпіцького, його сина Пилипа, а також Романа Хмару.

9 січня було затримано колишнього керівника Центрального проводу Дмитра Яроша, першого заступника ВО “Тризуб” ім. С. Бандери Андрія Тарасенка, Голову Українського Відділення Антиімперського Фронту Ростислава Винара та Голову Дніпропетровської обласної організації “Тризуб” ім. С. Бандери Сергія Борисенка.

10 січня арештовано голову Тернопільської обласної організації “Тризуб” ім. С. Бандери.

Заарештованим висуваються звинувачення у тероризмі, у зв’язку з вибухом у Запоріжжі.

Загалом арешти відбулися по всій Україні. Проводяться обшуки.

Станом на 10 січня арештовано понад десять чільних членів організації.

Усі звинувачення, висунуті правоохоронними органами, вважаємо надуманими, сфабрикованими та замовними.

Ці дії нинішньої влади розцінюємо як вияв політичних репресій і спробу придушення українських патріотичних сил.

Центральний провід ВО «Тризуб» ім. С.Бандери

Поділитися з іншими

Україна щодня нам дає цікаві події і новини. Створюють їх маленька купка людей, що є на верхівці, при владі, при кермі. Але хто ці люди? Ми наївно думаємо, що це перші особи держави, міністри, президенти, депутати, тощо. Але, щось підказує, що це не так, думаю, що і вони є маріонетками. В Україні, а може і цілому світі, існує складна ієрархічна структура маніпуляції людьми.

Ми ніколи не взнаємо, хто є головним в цьому параді дикунства. Але ми запам’ятаємо хто керує нами безпосередньо. Особливо в пам’ять закарбуються залякувальні методи, яскравий приклад маємо зараз і на початках створення нової Незалежної України. Це моменти, коли пропагуються вигадані ідеї і терор. На даний момент, ми вступили в фазу активного впровадження варварських методів управління і зомбування.

Ви помітили, як плавно нашим першим особам нав’язується деспотичний метод керування державою, котрий зародився ще за “совка”, котрий панує в наших північних сусідів. Влада на місцях щоразу більше стає мілітаризованою, влада на верхах, щоразу більше починає усувати своїх опонентів використовуючи багатогранні трактування одних і тих же законів. Навколо нас помалу будується тюрма. Вони діють за методом – всі хто проти нас, повинні бути знищені або заховані.

Використовуючи засоби масової інформації “лялькарі” показують нам те, що навколо все погано, одні злочини і бандитизм. Показують, що будь-хто, будь-коли, може бути ув’язнений або просто зникнути. Але наразі ми можемо спостерігати лише погрози і одиничні випадки, котрі не вдалось приховати і вони набули розголосу. Вони часами роблять вигляд, що наказують своїх підлеглих і спільників. Але чи далеко заходять ці покарання? Коли на наступні дні, всі покарані припосовують свої сідниці до інших крісел нічим не поганих, коли на дорогах вводяться нові закони, що стають ще “цікавішими” за попередні. Під маскою знищення, вони перероджуються і стають сильнішими. Прагнуть до того щоб все стало на конвеєр.

Але навколо нас є ще і багато доброго. Не варто давати втягувати себе в машину зомбування. Кожен з нас має власний розум, котрий не чим не гірший від тих, хто навчився нами маніпулювати, а, можливо, набагато потужніший ніж в них. Не можна дозволити заволодіти свідомістю. Потрібно показати власну силу і незламність.

Україна найкраща держава. В нас є все. В нас є колосальний потенціал і можливості, природа, ресурси, а найголовніше талановитий і працьовитий народ. Ми перейшли через багато випробувань, подолали багато ворогів. Чи заслуговуємо ми на самознищення? Вирішувати вам…

Поділитися з іншими

Поділитися з іншими

Поділитися з іншими

Стоп, досить! Я задумався, що мені дає участь в цьому шоу, під назвою, “вибори”. Навіщо я туди втягнутий, ну від мене їм потрібен мій голос, галочка навпроти прізвища, правовий допуск до державного  “корита” – зрозуміло. А мені, що? Гроші на цьому не заробляю, якось не планував. Отже, виходить тільки віддаю: увагу, нервову енергію, а саме головне час, який є невідновним ресурсом.

Можливо, ми віддаємо політикам забагато уваги? Чи вони просто цю увагу в нас забирають, повертаючи об’єктив на себе, використовуючи свої потужні ресурси.  От хочу задати читачам питання-підсумок. Чи дійсно політика на Вас так сильно впливає, щоб  віддавати їй свій час і увагу? Політики, прошу не відповідайте, – це ж ваш хліб.)

Поділитися з іншими