Ну що, помітили? Якщо ні, тоді я підкреслю певні моменти.

1.  Фактично в усіх новинах, усіх каналів можна почути, про пункти обігріву, котрі влаштовані МНС для всіх безхатьків та і загалом для будь-кого хто замерзне.
2. Аналогічно згадується і турбота про дітей, котра полягає в тому, що дітям відмінили навчання.

А тепер мені скажіть, раніше морозів не було? Чи вони були меншими? Та все було, та і морози ці бували на десятки градусів більшими. Висновок тут простий. Теперішня влада показує як вона дбає про своїх громадян, а особливо про малозахищених, стареньких, без місця проживання, дітей. Отже, користуючись погодою, дехто хоче здобути довіру, авторитет, набрати бали серед населення і майбутніх виборців. І ніякі це не добрі наміри, а чіткий розрахунок.

p.s. Для прикладу використано лише сюжети одного інформаційного каналу, проте схожі за змістом новини присутні всюди.

Мабуть, то все взаємозв’язано. Неадекватний мер не може ні працювати, ні бути звільненим тими, хто його наймав на роботу. Неадекватні кандидати калічать країну спочатку з екранів телевізорів, а потім – калічать кожного особисто своєю діяльністю при владі. Найгірше при цьому те, що крайніми виявляємося ми з вами – ми, хто дозволив себе дурити. Бо ламає тепер ноги-руки на цих зледенілих тротуарах кожен, а не лише той, хто цю біду на свою голову обирав. Ви взагалі в курсі, що таких смертельно слизьких і неприбраних східців, як у київських підземних переходах, годі й шукати в світі? Як і таких громадян, що калічаться, вбиваються, але все одно йдуть на те, що під впливом піар-технологів вважають виборами.

У Твіттері є таке поняття – розфоловити. Це коли людина, яка тебе читала, раптом вирішує, що ти щось робиш не так. Може пишеш забагато, а може замало. А може, у тебе просто інші погляди на політику. І коли від тебе відписуються – тобто тебе розфоловлюють – то це буває трішки шкода. Тому, що ти не знаєш причини. Ну й взагалі – завжди шкода втрачати. Навіть якщо це у твіттері.

А зараз я дуже побоююся, що після цієї писанини мене розфоловить моя держава. Зауважте – не країна, а саме держава. Сподіваюся, ви розумієте, яка між ними різниця? Країну ми любимо. А держави я вже починаю соромитися…

Бо в нашій країні слово „вибори” вже позбавили сенсу. Виборів немає. І раз немає виборів – то й вибору немає.

Є лише бійка піарників і штабістів двох далеко не найкращих кандидатів у президенти, у яких (кандидатів чи у їхніх спонсорів) виявилося чи то найбільше грошей, чи то найбільше адмінресурсу. Що в нашій країні фактично одне й те саме.

Поясню, чому я вважаю, що виборів немає.

Коли ти не можеш сказати „НІ” нав’язаному асортиментові продукції – це не вибори. Це маніпуляції і спекуляції, це „бабло пабіждаєт всьо”, це чортівня якась, але це – не вибори.

Ви розумієте, про що я? Коли людина не може сказати „ні” – це не вибори. Це зґвалтування.

А якщо власть імущі без тіні сорому пишуть закони для себе, а не для країни і не для громадян – це не демократія, а феодалізм.

Якщо за написаними феодалами законами ми не можемо звільнити чиновника, якого найняли керувати столицею – ганьба на наші голови, що допустили створення таких законів. Коли я розказую громадянину Америки про смертельні вулиці в столиці України, він каже – це неможливо. Бо у них за кожну найменшу травму постраждалий судитиметься з містом, поки не витягне грошей не лише за лікування, а й за упущені можливості – такі, як понівечене і зіпсуте життя, втрату родиною годувальника, і так далі. Тому не буває в них таких вулиць. Якщо громадяни можуть розорити владу позовами за погану роботу, то така влада перестає бути там владою, ось і все. А тепер згадаємо мера Києва, і давайте заплачемо всі разом, бо сміятися вже несила. Скажіть, хто ми в цьому випадку?

І хто є такі ми, коли дозволяємо морочити собі голови ілюзією виборів?

Вибирати з двох купок лайна може лише дурень. Дурень, який не розуміє, що лайно взагалі вибирати не треба. Хто ми???

Ми допустили саме такий розвиток подій. Ми з вами, не хто інший. Ці закони написані не для нас – вони написані для себе тими, хто їх писав. За цими законами ми маємо обирати лайно у будь-якому випадку. І ми не можемо сказати – лайна нам не треба, голосуємо проти лайна, і крапка.

Знаєте, насправді вже не має значення, підете ви на вибори чи ні, і за кого саме проголосуєте. Я – не піду. За чехова української поезії голосувати – не хочу, хоч ріжте мене. За брехуху, що свого часу успішно приватизувала грошей у розмірі кількох державних бюджетів (наших з вами грошей, до речі), а тепер робить із себе жанну-дарк української політики – голосувати не можу. Проти всіх – не голосуватиму, бо ця графа не діє так, як має діяти. Таким чином залишається одне – не брати участі в цій битві екстрасенсів, чи то пак кандидатів. Це не ми обираємо. Це вони самі себе обирають. Розумієте?

На жаль, ми таки довели себе до безвибор’я. Це таке нове слово в українській мові, і можете посилатися на мене, якщо вас питатимуть, де ви це слово взяли. Ми позбавили себе голосу ще тоді, коли обрали таких законотворців.

І – увага, це те, що я дуже не хочу говорити, але скажу, бо мовчати далі просто несила – ми створили ситуацію, коли для нас же краще, щоб було гірше. Я поясню.

Якщо брехуха і далі заспокоюватиме нас з телевізора, що все дуже добре, і ми в шоколаді – її не скинуть. Вона вміє пудрити мізки. І ми все далі потопатимемо у лайні.

А якщо геноцид нації (навіть не беру в лапки, це не смішно – це просто клініка вже) за рік доведе нас до краю прірви, то він таким чином стоятиме на цьому краю першим. І або ми його скинемо, зрозумівши, що не можна дозволити так себе дурити, або ми перестанемо бути нацією взагалі. Раз і назавжди.

Так що думайте. У слово „вибори” різний сенс вкладають оті двоє – і решта вся країна.

Вибачте, що так довго, не „по-твіттерськи” написав. Хоча – погодьтеся, що для слова „лайно” 140 знаків буде забагато. І ми з вами у цьому лайні не завтра себе виявимо, не після цього шоу під назвою „вибори”. Ми в ньому вже давно. Уже більше 18 років.

Час вибиратися, люди. Бо вже захлинаємося.

А щоб до мене завтра не чіплялися всякі органи за нібито підбурювання до бойкоту виборів (а вони це вміють – шукати винних не у владі) – я повторюю: я не закликаю не йти на вибори. Я просто пояснюю, що виборів немає як таких. І я просто заявляю, що я не гратимуся в даному випадку в те, чого немає, бо обирати майбутнє країни – це не в комп’ютерні ігри різатися. Все набагато серйозніше.

Це – мій вибір. Перестати брехати собі. А ви – як хочете. Лише пам’ятайте про лайно, котре вже починає діставатися до вашого рота теж. Не лише до мого…