Кулемет » народний депутат

+2 чи +3

ELECTRIC — Tue, 18 Oct 2011 18:46:58 +0000

Наші депутати регулярно доводять свою професійність і обізнаність. От, скажімо ця епопея з переведення або ні стрілок годинника. І як на це можна серйозно дивитися? Діють за принципом – нам сказали, ми голосуємо, нам сказали знову, ми знову проголосуємо . Як стадо баранів, куди поженуть, туди і підуть, а коли вони починають розбігатися в сторони, з’являються собаки і знову зганяють всіх до купи.

Чим думали обранці, коли приймали рішення про відміну переходу на зимовий час? Правильно, тим місцем про яке ви подумали (ви ж про голову подумали?). Бо навіщо їм напружувати свої звивини, коли в них є важливіші проблеми і питання, а це дурниця, чисто інтуїтивно проголосують. Проголосували. І тут розпочалося. Прийшла голова по розум. Медики і науковці почали робити заяви, економісти підтвердили збитки. Це все дійшло до главаря держави. Всі дістали ременем по задниці. Розпочали нове голосування. Затвердили, що таки потрібно перейти на зимовий час і в ньому залишитись назавжди. За другим разом прийняли, була ж установка прийняти рішення, от і голосували б доти, доки не набралась потрібна кількість голосів.

І все б нічого. Якби депутати визнали свою помилку і розповіли народу про це. Але тоді буде інше питання. А як вони приймають інші рішення? Аналогічно? Дуже цікаво. Яку вони нам Україну так будують? Проаналізуйте самі і зробіть висновки про наших обранців, про їхню компетентність і взагалі доцільність.

Наші воїни. Депутати Верховної Ради

ELECTRIC — Fri, 17 Dec 2010 10:30:49 +0000

Звернення народного депутата до редактора “Української Правди”

ELECTRIC — Thu, 02 Sep 2010 11:55:28 +0000

Ось так гарно виглядає процедура створення блогів в депутатському розумінні. Відповідь на це звернення збирається колективно в facebook профілі Мустафи Найема. Долучайтесь до обговорення.

І знову комедія

ELECTRIC — Thu, 28 Jan 2010 21:27:00 +0000

Українська політика – це просто скарб для митців сатирично-комедійного жанру. Щодня ми маємо матеріал для написання сценаріїв до нових, касових блокбастерів. Сьогоднішній день не є виключенням. Ви вже напевно здогадались. Мова піде про розпяття і воскресіння Юрія Луценка. Люди добрі, ну що це за клоунада і міряння піськами між збіговиськом інтелектуалів і безруких керманичів? Спочатку 231 із 398 язикоталяпалок кажуть, вуйку йдіть в дупу з посади і розпинають бідного Луценка… У всі отвори так розпинають. Далі боги з Олімпу, під назвою Кабінет міністрів, терміново влаштовують показуху і мученик Юрій воскресає, проте в іншому образі. Вірніше вони створюють клон міністра внутрішніх справ Юрія Луценка, котрий тепер зветься першим заступником міністра внутрішніх справ – виконуючим обов’язки міністра – Юрій Луценко. Питання а для чого? Як заявив сам пан Луценко, міністром він мав меншу заробітню плату ніж його заступники, а тепер, коли він є заступником самого себе і одночасно самим собою і не собою, то може заробити капітал. Молодці всі. Це нова політична технологія. Напевно знову щось наші державотворці натворили і цією клоунадою відвели увагу громадськості від своїх проколів. Дякуємо. Пішли змінювати памперс, а то понароблювали від радості, сміху, гордості. Чекаємо на продовження. Там, до речі, ще Віктор Янукович просив виконуючого обов’язки самого себе “чіста па мужскім панятіям” звалити з кадру. Але це вже інша історія…

Пляшка пива для депутата

Matteush — Tue, 26 Jan 2010 19:02:59 +0000

Бачити у всьому позитив – це дар Божий. Щоправда, здоровий песимізм також часом може стати в пригоді. Всі пам’ятають отой жарт про половину пляшки горілки, яку песиміст вважає напівпорожньою, а оптиміст – наполовину повною. Але зараз уявімо собі, що йдеться не про горілку, а про пиво. Спробую пояснити, чому на мою думку нинішні українці насправді є великими оптимістами, натомість себе я вважаю в певному плані злісним песимістом.

Днями в новинах промайнуло повідомлення про те, що народні депутати нарешті заборонили пити пиво і слабоалкоголку у громадських місцях. Тим же законом забороняється продаж цих напоїв особам до 18 років.

Закон на перший погляд дуже хороший. Гарний закон, оптимістичний. Його так і сприйняла громадськість, мовляв – які ж наші народні депутати молодці! Щоправда, не всі вони молодці, бо закон був прийнятий не одноголосно, тобто хтось із них таки був проти заборони продажу пива дітям (!), але ж сам факт, закон прийнято…

Мабуть, я таки песиміст, бо маю іншу думку: наші депутати заслужили доброго копняка саме за цей закон. За те, що алкогольні гроші 18 років руйнували майбутнє цілої країни. Тобто діти, зростаючи разом з Україною, могли вільно купувати не тільки пиво чи слабоалкоголку, які у нас взагалі не вважалися алкоголем, а й дещо міцніше. І діти купували, і пили. Починали з пива, яке купували всюди, і пили де завгодно. І от виросло ціле покоління. Лікарі кажуть – це виросло „п’яне покоління”.

Ви вважаєте, що Верховну Раду України треба за це хвалити?

А я питаю: на біса нам парламент, який запізнюється з найважливішими законами аж на 18 років? Пропоную кожному народному депутатові всіх скликань урочисто вручити по пляшці пива, а потім публічно усіх їх позбавити депутатського звання за ганебний злочин перед майбутнім цілої країни. І при цьому обов’язково відібрати у них депутатські зарплати і пенсії. Бо нам рано чи пізно знадобиться дуже багато грошей на лікування цілого покоління алкоголіків.

Втім, добре подумавши, і врахувавши свій згаданий вище так званий песимізм, нашим „антинародним депутатам” я пошкодував би і пляшки пива…