Днями в новинах промайнуло повідомлення про те, що народні депутати нарешті заборонили пити пиво і слабоалкоголку у громадських місцях. Тим же законом забороняється продаж цих напоїв особам до 18 років.

Закон на перший погляд дуже хороший. Гарний закон, оптимістичний. Його так і сприйняла громадськість, мовляв – які ж наші народні депутати молодці! Щоправда, не всі вони молодці, бо закон був прийнятий не одноголосно, тобто хтось із них таки був проти заборони продажу пива дітям (!), але ж сам факт, закон прийнято…

Мабуть, я таки песиміст, бо маю іншу думку: наші депутати заслужили доброго копняка саме за цей закон. За те, що алкогольні гроші 18 років руйнували майбутнє цілої країни. Тобто діти, зростаючи разом з Україною, могли вільно купувати не тільки пиво чи слабоалкоголку, які у нас взагалі не вважалися алкоголем, а й дещо міцніше. І діти купували, і пили. Починали з пива, яке купували всюди, і пили де завгодно. І от виросло ціле покоління. Лікарі кажуть – це виросло „п’яне покоління”.

Ви вважаєте, що Верховну Раду України треба за це хвалити?

А я питаю: на біса нам парламент, який запізнюється з найважливішими законами аж на 18 років? Пропоную кожному народному депутатові всіх скликань урочисто вручити по пляшці пива, а потім публічно усіх їх позбавити депутатського звання за ганебний злочин перед майбутнім цілої країни. І при цьому обов’язково відібрати у них депутатські зарплати і пенсії. Бо нам рано чи пізно знадобиться дуже багато грошей на лікування цілого покоління алкоголіків.

Втім, добре подумавши, і врахувавши свій згаданий вище так званий песимізм, нашим „антинародним депутатам” я пошкодував би і пляшки пива…