Пофантазуємо?

Пофантазуємо?

Запропонували мені нещодавно написати ессе на тему “Що потрібно змінити в Україні, аби в ній хотілося жити й працювати?”. Я аж усміхнулася від такої легкої теми та хвилин за 5 уявно накидала список пропозицій, нововведень та різноманітних поправок. Немаленький такий список.
А от коли сіла писати, то замислилась… надовго замислилась. І от що намислила – допоки ми не будемо любити свою країну, поважати свою державу, всі ці зміни не мають ніякого сенсу. Можна зменшити податки, надати пільги всім без виключення, але чи навчить це любові чи повазі?
То ж починати треба не з законів. Починати треба з себе, з свого ставлення до країни, батьківщини, держави. Ось про такі зміни й було моє ессе.

А ви як вважаєте? Що хотіли б змінити?

Previous Права сила і теперішня влада
Next Такий різний, різний, різний Янукович

About author

You might also like

Вибір редактора Прокоментуй!

Як на Львівщині відкрили оновлений музей Олекси Гасина

У селі Конюхів Стрийського району провели урочисте віче У неділю у селі Конюхів Стрийського району відкрили оновлений музей-садибу генерал-хорунжого УПА Олекси Гасина. Участь у відкритті взяли голова Львівської ОДА Олег

У Львівській ОДА формують склад Координаційної ради з питань національно-патріотичного виховання

Львівська обласна державна адміністрація оголошує про формування складу  Координаційної ради з питань національно-патріотичного виховання. До її складу запрошують представників громадських об’єднань, установ, організацій, підприємств, місцевих засобів масової інформації, а також

Львівського забудовника змусять повернути землю Садовому

Сьогодні Господарський суд прийняв рішення в справі за позовом прокуратури в справі будівництва на Варшавській-Сосновій – визнано незаконними рішення, договори оренди і зобов’язано забудовника повернути земельну ділянку. Про це повідомила

  • Частково погоджуюся з Вами, нам потрібно дійсно любити нашу країну. Але щоб в країні стало все нормально (я навмисно не кажу чудово, бо це в принципі не можливо), то нам потрібно начитися виконувати свою роботу на всі 100%, не залежно від того двірник ти чи директор, чи держслужбовець. Бо виходить так що як самі десь змахлюєм, знехтуємо закономи та правилами, зробимо щось безвідповідально, то вважаємо що це “прокатить і усе буде тіп-топ”, або ще хуже “так має бути”. Але коли зустрічаємось із цим в жеку чи банку, чи дитсадку то сильно обурюємось, забуваючи при цьому що сам не кращий.
    Іншими словами, ми вимагаємо від інших виконання того, чого самі ніколи не виконуєм, і при цьому ображаємося: “Що за країна”, “Всі ворюги” і т.д.

    P.S. надіюсь я зрозуміло висловився 😉

  • Ви уж вибачте за саморекламу, але тут краще написано про причну поганого стану України http://iamhater.posterous.com/30850125

  • Зрозуміло й правду пишете. Й посилання дуже в тему…

  • А скільки в Україні є українців? Українці люблять Україну, поважають її, думають про майбутнє, вивчають історію, знають мову і хочуть розвивати державу.

  • Починати треба на мікро-рівні, тобто з себе. Правильно сказав Iam Hater: “ми вимагаємо від інших виконання того, чого самі ніколи не виконуємо, і при цьому ображаємося: “Що за країна”, “Всі ворюги”
    Ставлення до країни і тенденції видно хоча б по тому, як ми спілкуємося з сусідами і як себе ведемо у під’їзді чи подвір’ї. Знаю людей, які тримають квартиру в чистоті, але не соромляться смітити на вулиці, які ганьблять ворюг на всіх гілках влади, а самі тягнуть з офісу різні дрібнички.
    По собі: намагаюсь діяти так, щоб моїм предкам не було б за мене соромно.