Про ПростоПрінт, “майдани” та нову (р)еволюцію

Про ПростоПрінт, “майдани” та нову (р)еволюцію

Так трапилося, що останні два тижні я дуже щільно займаюся “справою ПростоПрінт”. Деніса я знаю вже не один рік, проте ніколи не був з ним тісно зв’язаний, але ті події, які розгорнулися навколо його бізнесу, підштовхнули мене до вибору – бути поруч і шукати правди. І ще – все нижчевикладене лише моя особиста позиція, яка може і не повинна збігатися з “офіційною” позицією Деніса чи будь-якої іншої особи.

Почну з того, что майже рік тому, під час “податкового майдану” я написав свої “листопадові тези“, як відповідь на публікацію Деніса “Революція відміняється“. Не думав, що за рік я знову повернуся до цієї публікації, оскільки саме вона стала моїм наріжним каменем у формуванні позиції.

Спочатку факти та хронологія:

  • 6 вересня офіс “ПростоПрінт” захоплено УБОЗом, про це детально писав і АІН, і Watcher
  • 7 вересня Деніс звертається із проханням привезти старі ноутбуки і я відгукуюсь, під час зустрічі розумію, що потреби набагато більші за суто технічні і вирішую допомогти, в першу чергу, поширивши інформацію у Твіттері та Facebook;
  • 8 вересня мій знайомий юрист (дуже рекомендую – Вікторія Мундірова, контакти в мене) готує лист на МВС, прокуратуру, тощо та позов проти Маркіяна Лубківського;
  • 12 вересня проводимо акцію під УБОЗ “Не бійся” (біля Деніса з’являється Олександр Данилюк, який називається спочатку координатором з юридичних питань, а згодом адвокатом);
  • 15 вересня акція на Майдані з футболками та “Беркутом”;
  • 21 вересня мала відбутися друга акція на Майдані та квест “5 кроків до свободи”, але цього ж дня стає відомо, що Деніс разом з родиною виїхав за межі України.

Тепер трохи емоцій. Перш за все – мені соромно, що я живу у такій країні. Хтось може сказати, що у наших північних чи східних сусідів ситуація ще гірше, але ніколи в житті я не підвищував власні результати, дивлячись на менші результати інших. Це шлях до програшу.  Так само і зараз – ми маємо поруч західних сусідів, які можуть дати інший приклад.

По-друге, влада відчуває власну безкарність (принаймні відчувала до виступу “афганців” і чорнобильців під Верховною Радою). Саме відсутність контролю і страх перед владою породжує “бєспрєдєл” і “понятія”, за якими ми зараз живемо на цій території (бо на сьогодні у нас немає країни).

Наступне, “справа Олєйнікова” стала певним каталізатором, але. і на мою думку це надзвичайно  важливо, на сьогодні без програми РОЗВИТКУ  будь-які дії і вчинки є лише РЕАКЦІЄЮ. А я вірю, що ми можемо бути не лише “собачками Павлова”, які реагують на подразник.

І, насамкінець, головне – лише РАЗОМ можна будувати нашу Україну, об’єднати її спільною метою, цінностями та програмами. І в цьому я підтримую Валерія Пекаря, який каже, що “СЖД” призводить до ще одного розподілу на “ми – вони”, “свої – чужі”, а це шлях до прірви.

Тепер трохи позитиву:

  • я бачу активність людей, яким не байдуже те, що відбувається навколо, при цьому вони самоорганізовуються у локальні групи;
  • рівень пасіонарності в Україні 12-15%, що є досить високим значенням – для порівняння у Франції, коли було кілька років тому змінено владу, рівень пасіонарності не перевищував 3%;
  • люди дуже добре навчилися розрізняти та уникати провокацій, як зсередини, так і ззовні, особисто мені дає це велику надію на те, що успіх можливий.

І зрештою сакральне питання: “Що робити?”

Найголовніше на мою думку – не лишатися осторонь. Позиція “моя хата зкраю” – це крок до побудови поліцейської держави, в якій совість замінено байдужістю.

Наразі я шукаю ще людей, які готові долучитися до формування механізмів контролю над владою. І це потрібно не лише сьогодні, але й за будь-якої влади, бо лише, маючи механізми контролю, ми можемо впливати на владу та створити ясність у всіх, що влада – це не засіб для особистого збагачення та “дєрібану”, а служіння народові, який довірив управління державою та її економікою.

Особистим завданням бачу об’єднання максимуму різним ГО у єдиний рух, який для себе умовно називаю “Разом”, бо лише спільними зусиллями ми можемо еволюційно територію перетворити на державу.

І насамкінець – революції відбуваються не на Майдані і не під стінами Верховної Ради. Революція відбувається тоді, коли кожен з безправного “гвинтика системи” перетворює себе на Людину.

Previous Янукович у США: паркан через океан
Next +2 чи +3

About author

You might also like

Політика Прокоментуй!

Порошенко порівняв Україну з “песиком на гачку”

Президент України Петро Порошенко каже, що Україну 25 років як “песика тримали на газовому гачку” Про це він заявив під час візиту на Львівщину, передає Depo.ua. “Незалежність України має ще одну важливу

17 березня завершується реєстрація на ЗНО

У п’ятницю, 17 березня, завершується реєстрація для участі у зовнішньому незалежному оцінюванні 2017 року. Випускники шкіл минулих років можуть зареєструватися для участі у тестуванні самостійно, а для випускників поточного року пункти реєстрації

Львівщина Прокоментуй!

Як у Садового продовжують відбілювати лікаря-хабарника

Заступник голови Львівської обласної ради, голова ЛОО партії “Самопоміч” Параскевія Дворянин каже, що політична сила не помилилась із лікарем Василем Савчиним, коли брала його у лави партії. Про це Дворянин

  • Та ні революції роблять на майдані. Факт 2004 року. Все інше емоції, бо моя хата з краю..і твоя..і їхня..допоки не зачепить заживе..тобто особисто тебе. Коли я 2 дні просидів в наметі біля Печерського суду, то помітив у людей в очах той пофігізм, який ми так “пропагуємо”. Адже біля суду було 300 чоловік, а за 500 метрів на Хрещатику більше 2 тисяч..Так ось коли ми будемо і далі лише на словах єднатися, то так і будемо “товкти воду в ступі” та “переливати з пустого в порожнє”. І як не страшно це говорити, але нам потрібна кров, та кров яка проллється і ось тоді влада не буде ховатися за парканами і не буде “кічитися”, так як робить зараз. Та взагалі така влада не потрібна нікому. Та напевно правду говорять, що народ вибирає ту владу, на яку заслуговує. Натовп “рулить”!!!!

  • вся історія України -ц е кров. Причому переважно між собою билися, а не з ворогами…

  • Pingback: Твій розум | Кулемет()