“Багнет” тобі в спину, “Свідомо”!

“Багнет” тобі в спину, “Свідомо”!

За розмовами про цензуру в засобах масової інформації ми, на жаль, мимовільно нехтуємо іншу, також дуже гостру проблему вітчизняної журналістики – поширення замовних матеріалів, так званої «джинси».

Чи знайоме тобі, читачу, почуття «гидко читати»? Закладаюся – так, бо стикаємося з низькопробним, перепрошую, багном, яке хтось напівжартома кличе «журналістикою», досить часто. То автор не вміє або лінується працювати з інформацією, то певний матеріал написано абияк… словом, вистачає того, що неминуче викликає відразу на наших обличчях.

Але найбільшу огиду апріорі спричиняє замовна стаття. Вона може мати на меті розрекламувати котрийсь товар або послугу, «розпіарити» потрібного діяча, однак найчастіше її призначення – інформаційно знищити когось або щось невигідне замовникові цього опусу.

Я, звісно, нічого не стверджую про «замовність» того, про що розповідатиму далі, але…

Учора на ресурсі достатньо знаного видання «Багнет» з’явився матеріал під провокативним заголовком (мовою оригіналу) «“Свідомо” опростоволосившиеся». Автор цього, з дозволу сказати, доробка відверто поливає брудом діяльність Бюро журналістських розслідувань «Свідомо» загалом і зокрема конкретно взяту його журналістку – Олександру Веснич.

З метою очорнити, показати власну зверхність у вищезгаданій статті автор застосовує всі можливі варіанти, як-то: оперує взятими зі стелі фактами, критикує стиль журналістки Веснич, удаючись до прямих образ, і взагалі вигадує просто-таки повні нісенітниці – щось про «розслідування, не виходячи з кабінету».

Суть статті, наскільки я можу зрозуміти, полягає в тому, що її авторові вкрай не подобається, як саме «Свідомо» проводить свої журналістські розслідування. Там, мовляв, працюють не професіонали. Принаймні, «журналіст» докладає всіх зусиль, щоби переконати в цьому свого читача.

Хотілося б навести кілька рядків зі «“Свідомо” опростоволосившиеся», щоби ти, читачу, самостійно зробив висновок про якість цього матеріалу, а також щодо його справжньої мети. Отже, мовою оригіналу:

«Типовой опус «свидомых» журналистов, демонстрирующий «профессиональный» подход к делу, появился в черниговской газете под громким названием «Кто зарабатывает на наших загранпаспортах? (журналистское расследование)». Уточнение в скобках очень нелишнее – без оного трудно поверить, что мы имеем дело не с низкопробной джинсой, состряпанной далеким от темы профаном».

«Заметим: фраза уровня сочинения «Как я провел лето» ученика 5-го класса общеобразовательной школы».

«Начнем, наверное, с самой «интересной» части туфты под громким названием «расследование». Шерлок Холмс с его дедуктивным методом просто отдыхает. В стиле базарной торговки Веснич пытается доказать изначально взятый ею за отправную точку постулат типа «а вот люди говорят»…».

«Ну и напоследок, верх «расследовательского» маразма. Хочется кричать «бис» и «браво» журналистке из «Свідомо», додумавшейся поставить под сомнение международный документ о предоставлении Украине безвизового режима, содержащий требование внедрить биометрические паспорта…».

Ну, і так далі.

Хотілося б запитати вельмишановного автора статті на «Багнеті», відколи це журналістика в Україні скотилося до такого примітивного рівня, що його він має зухвалість демонструвати аудиторії. Чи хтось уже скасував елементарно не те, щоби журналістську, а навіть загальнолюдську етику?

Запитати хочеться, але можливості немає: традиційно для подібних матеріалів «журналіст», що створив цю статтю, невідомий.

Утім, не волію опускатися до рівня і стилю письма цього аноніма. Річ у тім, що я мав змогу стажуватися у Бюро журналістських розслідувань «Свідомо» впродовж двох тижнів, отже значно краще можу розповісти і про професійність журналістів, і про стиль роботи цієї агенції.

Робота у «Свідомо» особисто для мене є якщо не еталоном журналістської діяльності, то бодай максимально близькою до цього. Це Бюро не терпить лінощів і тому, хто не звик працювати, тут робити нічого.

Кореспонденти «Свідомо» не вірять на слово першому-ліпшому, чим, між іншим, не гребує досить велика частина українських ЗМІ, а сто разів переконаються в достовірності наявної інформації перш ніж поширювати її в маси.

Власне, підхід до творення новини як такої також є у Бюро максимально чесним. Так, до прикладу, інформація з інших ЗМІ тут не виступає джерелом новини як таким і не показується «свідомівцями» методом «копіювати-вставити-послатися-на-джерело», а слугує лише інформаційним приводом, який за визначенням спонукає журналіста працювати, перевіряти, питати й отримувати відповіді, знаходити нові цікаві подробиці.

Стосовно стилю роботи «Свідомо». Одним із факторів, який вигідно відрізняє «свідомівські» матеріали від інших на ту ж тему, є вражаючий ефект присутності. Він створюється завдяки описові всіх без винятку деталей (інтер’єру, зовнішності людини, тембру голосу співрозмовника тощо), які спроможні максимально наблизити читача до події, занурити його, так би мовити, з головою в те, про що розповідається.

А от автор «“Свідомо” опростоволосившиеся» цей ефект присутності трактує дещо… по-своєму: «Начинает свой рассказ автор «расследования» с фразы, которая сама по себе достойна номинации по тупости: «Чернокожий генсек Интерпола Рональд Ноубл широко улыбается главному украинскому милиционеру». К чему «политкорректной» журналистке понадобилось оценивать цвет кожи главы Интерпола, и делать на этом особый акцент (кстати, мать Рональда Ноубла – этническая немка, отец – афро-американец), одной ей известно».

Абсолютно незрозуміло, як журналіст-анонім примудрився причепити «оцінку кольору шкіри» до банального опису зовнішності людини. Всі ж-бо тямимо, що автор просто намагалася якнайкраще «показати» пана Ноубла читачу, щоби той мав справу не з сухими іменами-прізвищами чи посадами, а з конкретними людьми.

Авторку, яку так нещадно чорнить невідомо хто, – Олександру Веснич – я знаю, саме собою, особисто. Бажаю розповісти про цю пані в стилі журналістів «Свідомо»: «Вродлива молода дівчина на мить відривається од своєї роботи, привітно всміхається і питає, чи може чимось допомогти». Саме така вона є – працьовита аж до повного заглиблення у тему, завжди усміхнена та ладна прийти на поміч, бо має високий професійний рівень і чимало журналістського досвіду за плечима.

Попри все, автор зі шпальти «Багнету» переконує, що Олександра – «профан»… і хтось там іще, цитувати цей бруд набридло. І його взагалі не обходить, що журналістка висвітлює резонансні події та стежить за головними темами на такому рівні, який, очевидно, не снився авторові навіть у найкращих снах.

Знайомий я і з Єгором Соболєвим – керівником Бюро журналістських розслідувань «Свідомо». Він поєднує в собі здоровий гумор, уміння ефективно, невтомно працювати і жадати то ж від своїх кореспондентів, а також оригінальність ідей стосовно того, як саме творити високопрофесійну українську журналістику.

До речі, нещодавно Єгор справив свій День народження, з чим я його принагідно вітаю.

Усі ми говоримо про те, що заради ефективного журналістського «НІ!» цензурі та тискові на ЗМІ «акули пера» мають об’єднатися і діяти спільно. Втім, чи можливе таке об’єднання, коли хтось, кому бракує навіть сміливості підписатися, вважає себе в праві очорнювати своїх колег, годувати читача помиями і самостверджуватися за рахунок приниження інших?!

Чи принцип «Не подобається? То зроби ліпше!» вже не діє?

Аудиторія видання, що оприлюднило цю провокаційну статтю про «Свідомо», вимагає від журналіста підписатися. Користувач з красномовним ніком «Закоханий у БАГНЕТ» у коментарях до допису каже: «И в друг посмотрели в зеркало и увидели собственное лицо! Господа писатели, из “творческого” коллектива “Багнет”, вы когда будете подписываться под статьей? Родина должна знать своих “ГЕРОЕВ”!». Але поки що жодної реакції ми не спостерігаємо…

Стаття журналіста-інкогніто на «Багнеті» починається словами: «Заказными материалами в СМИ в Украине никого не удивишь, – явление это, увы, весьма распространено». Це, я гадаю, чи не єдине правдиве тут речення, адже я дійсно не здивувався, побачивши цю «чорнуху». Лише в наших із вами – журналістських, читацьких – руках зробити так, щоб «джинса» була рідкісним явищем і кожний такий факт викликав подив.
То зробімо це!

Богдан Ковальчук, “Хмаро4ос“.

Previous Краще діяти, ніж говорити
Next Сьогодні всесвітній день боротьби з цензурою в інтернеті

About author

You might also like

У Львові пройдуть громадські слухання щодо землі для учасників АТО

Сьогодні, 14 червня,  відбудуться громадські слухання щодо конфлікту навколо землі для учасників АТО у Брюховичах. На землю претендують учасники АТО та садово-дачний кооператив «Краєвид». Про це повідомила прес-служба ГО “Розвиток

Львівщина Прокоментуй!

У львівській маршрутці травмувалася шестирічна дитина

Учора у Львові близько 20:40 на вулиці Кордуби водій маршрутки спричинив ДТП, у якій постраждала шестирічна дитина. Про це пише відділ комунікації ГУ Національної поліції у Львівській області. Водій маршрутного

Львівщина Прокоментуй!

У Львові відзначили найталановитіших науковців

У приміщенні міськради відзначили переможців конкурсу «Премія Львівського міського голови талановитим вченим», що відбувся в рамках Програми «Львів науковий». Про це повідомила прес-служба Львівської міської ради. Цьогоріч переможцями конкурсу серед

  • Анонімний

    На ХайВей це не Ваша стаття про цей випадок?

  • Взагалі ця стаття є Хмарочоса від Богдана Ковальчука і на хайвеї мало б бути написано автора:)

  • Анонімний

    Я на ХВ автора бачив, а тут – не зрозумів, хто автор 🙁

  • так внизу підписано, до речі, Хмарочос тут напряму кидає пости.

  • Анонімний

    :-)))))))))))))))))))))
    Це ж треба, не помітив
    :-)))))))))))))))))))))

  • Марія

    Взагалі-то на “Багнеті” автор все вірно написав… “Свідомо” дійсно не вміє працювати. Проект од початку був грантоїдним, мертвородженим, про що свідчить нульове відвідування та відсутність реклами. Бюро дійсно нікому не продає свої матеріали, визначеної стратегії не має. Соболєв в якості керівника просто нуль. Та що ви хочете від чоловіка, який відомий тільки тим, що його з розголосом звільнили?

  • На кулеметі може розмістити інформацію будь-хто, тому було б цікаво прочитати матеріал заперечення.